Menu

ГЕРБ РАЙОНУ

Опис гербаgerb
В центрі композиції розташований прямокутник зверху та заокруглений знизу щит. Співвідношення висоти до ширини щита 8:7. Щит поділений горизонтально на дві рівні частини синьою хвилястою смугою. У верхній частині щита на зеленому фоні зображена розкрита книга срібного кольору, на ній розміщений православний хрест. Макарівщина батьківщина видатного духовного діяча XVII –XVIII століть Данила Туптала (Димитрія Ростовського), автора книги “Житіє святих”, який причислений православною церквою до лику святих. 
У нижній частині щита на золотому фоні зображена оборонна стіна, яка символізує захисне значення району в далекому минулому. В ряді сіл існували давньоруські городища (Макарів, Бишів, Андріївка, Мотижин, Чорногородка, Небилиця) та середньовічні замки. Над оборонною стіною зображений лук зі стрілою та накладеними навхрест шаблями. В XVI-XVIII століттях територія району була ареною національно-визвольної боротьби. Макарівська, Ясногородська, Рожівська, козацькі сотні брали активну участь у боях під проводом Б.Хмельницького. Тут діяли селянсько-козацькі загони в період гайдамаччини та Коліївщини, визволяючи край від поневолювачів.
Символіка кольорової гами герба
Територія району розташована в межах природних зон Полісся (зелений колір) і лісостепу (золотий колір). Північну і південну сторони району омивають води річок Здвиж та Ірпінь, на його території ще й досі збереглися чотири змієвих вали (символіка синьої хвилястої смуги всередині щита).
Зелений колір символізує весну, мальовничі луки, сади, ліс, а також достаток та надію на світле майбутнє. Золотий – знатність, багатство і силу. Синій велич і красу. Срібний символ чистоти, світла і слави Божої. Пурпуровий колір символізує гідність і могутність наших предків русичів, а також козацтва.
Картуш
Герб обрамлює картуш у вигляді вікна, з правого боку – соснової, з лівого – дубової гілок зеленого кольору, як основних видів рослинності краю. Картуш завершується зображенням колосся пшениці золотого кольору, що є одним із основних напрямків сільськогосподарського виробництва району. Вінок з дубової та соснової гілок перев’язаний навхрест синьою стрічкою.

ПРАПОР РАЙОНУ

praporОпис прапора
Співвідношення 2:3, розділений на дві рівні частини синьою смугою 10%. Зверху – зелений колір 45%, знизу золотий 45%. На фон прапора може накладатись щит герба.

 

 

 

 

 

Гімн Макарівського району

Слова І.Каруна
Музика В.Степурка

Макарівщина рідна
На Київськім Поліссі перлинонька сія,
Уквітчана садами Макарівська земля.
Ще й досі на сторожі ті змієві вали,
Що матір міст всіх руських постійно берегли.

Приспів:

Макарівщина щедра, чарівна сторона,
Ти завжди найрідніша була і є одна.
Нехай же рік за роком у даль рясну гряде,
А ми любили, любим не зрадимо тебе.

Хай славляться врожаєм щорік твої лани,
Пшениця й жито родять і радують льони.
Тож будь щаслива, земле і завжди щоб цвіла
За те, що славу краю і Туптала дала.

Приспів

 

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

З давніх-давен на території Макарівського району розташовувалися багатолюдні поселення. Знайдено знаряддя праці і рештки поселень доби пізнього неоліту та бронзи поблизу більшості сіл району. Залишки давньоруських городищ ІХ-ХІІ ст. виявлені у Бишеві, Андріївці, Мотижині, Небелиці, Рожеві, Чорногородці та поблизу сіл Козичанка, Великий Карашин, Мостите. З півночі на південь територією району тягнуться чотири Змієві вали – захисні споруди часів Київської Русі. З 1320 р., після визволення України від монголо-татарського іга, на території району почали з’являтися литовські шляхтичі. Залишки шляху, що в народі звався Литовським, прослідковуються біля Четвертого Змієвого валу. Литовські феодали Івашенцевичі обрали своєю резиденцією село Вороніне. Згодом, у другій половині XVI ст., Макар Івашенцевич став тут постійно жити, а його нащадки перейменували Вороніне в Макарів і самі стали писатися Макаревичами.

Яскраву сторінку вписали мешканці Макарівщини у літопис визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Сучасна територія району майже співпадає із межами тогочасних Макарівської та Ясногородської сотень Київського полку та Рожівської сотні Білоцерківського полку. Ці сотні, складені переважно із місцевих жителів, брали участь у битвах під Зборовом (1649 р.), Берестечком (1651 р.) і Батогом (1652 р.). Після того, як Росія, зрадивши українців, передала Польщі Правобережжя, Макарівщина знову опинилася під владою Речі Посполитої. Місцеві жителі брали активну участь у народних повстаннях: у 1664 р. під проводом Децика, у 1704 р. – під керівництвом Семена Палія. А під час гайдамацького повстання Коліївщини (1768 р.) уся територія сучасного Макарівського району була піл контролем відомого ватажка, уродженця села Грузьке Івана Бондаренка. У 1804 р. Макарів та Бишів стали волосними центрами Київського повіту.
У складі Російської імперії становище міщан та селян не покращилося. Аж до 1917 р. майже всіма селами котилися хвилі народних повстань. У 1921 р. Макарівщина та Бишівщина увійшли до складу Радянської України. У відповідності до постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 року було створено Макарівський та Бишівський райони. Останній 4 березня 1959 р. було ліквідовано, але лише 12 грудня 1966 р. його територія увійшла до складу Макарівського району, який після того набув сучасних адміністративних меж.
Голодомор 1933 року забрав життя близько 15 000 місцевих селян. Чорну сторінку лишили в історії і сталінські репресії кінця 30-х років XX ст.
У роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. на територіях Макарівського і Бишівського районів діяли 23 підпільні групи та два партизанські загони. У Бишеві було створено районний осередок Організації Українських Націоналістів, у лавах якого було понад 20 членів. З березня 1943 р. на територіях Макарівського і Бишівського районів діяло Київське з’єднання партизанських загонів І.О. Хитриченка. Певний час на території Макарівського району базувалися партизанські з’єднання С.А. Ковпака та М.І. Наумова. У боротьбі з ворогом на фронтах і в тилу загинуло близько 7000 жителів району.
Понад п’ять з половиною тисяч мешканців Макарівщини були нагороджені орденами і медалями, а уродженці села Борівка -Я.С. Клименко, села Мотижин – Р.П. Лазнюк, села Чорногородка – М.І. Дюденко стали повними кавалерами ордену Слави.
Макіївська земля виховала чотирьох Героїв Радянського Союзу.
Артилеристи – старший сержант А.А. Петриченко із села Андріївка та гвардії старший сержант М.П. Новик із Гавронщини – удостоєні звання Героя Радянського Союзу посмертно.
Визначено званням Героя Радянського Союзу уродженця Новосілок, командира підводного човна С-51 І.Х. Кучеренка та пілота В.Т. Поповича із села Соснівка.
На території району знаходяться 56 братських могил. У братській могилі села Рожів похований Герой Радянського Союзу А.О. Гробов.
Весело-Слобідська земля стала місцем спочинку для відомої розвідниці Л.Й. Карцевої.
На честь полеглих воїнів на території району споруджено більше 50 пам’ятників, обелісків та пам’ятних знаків.
Мешканці району свято бережуть пам’ять про воїнів-земляків, партизан і підпільників.